Я сьогодні від вас від'їжджаю
Боронити ріднесенький край;
Може верну, а може загину,
Ти, дівчино, про мене згадай.

Ти згадай ті щасливі хвилини,
Як любились, кохалися ми;
Твоє личко - рожевий цвіточок
Твої очі чарують мене.

А удома старенькая мати мати,
Свого сина в віконце вигляда:
Чи повернеться з Чорного Лісу,
Чи полегшить матусі життя?

Ой не плач, не ридай, стара мати,
Твого сина на світі вже нема.
Він загинув в жорстокому бою,
Залишилась могила німа.*

Ой у полі висока могила,
Кругом неї шовкова трава.
Поскидайте, друзі, мазепинки,
Бо вже вірного друга нема.

Поскидали вони мазепинки,
І клялися за нього пімстить,
Щоб вже кров не лилася даремно,
І щоб неньку стару звеселить.

Гей друзі, пімстіть смерть свого брата,
Що віддав своє юне життя,
В боротьбі їз наїзником-катом,
Щоб повстала Вкраїна вільна.