Правопис важливий для ознайомлення , але добровільний для виконання . Базується на скрипниківці (http://uk.wikipedia.org/wiki/Скрипниківка) , але з певними вдосконаленнями : Літера и на початку слова замість і
Заміна літери ф на инші звукосполучення приголосних :
- на ХВ перед голосними окрім У
- на Х перед У та приголосними
- на міці грецького ФІ та латинської ЕФ , на П чи В в залежности від рівня требної фрикативности
- на місці грецької ТЕТИ на Т
Дивтонги передавати , як голосна-йот-голосна
Л завжди пом'якшена , Р завжди тверда (за винятком складів з юсом , що перейшли у віповідні літери)
Так українська мова стає більш милозвучною , і закон відкритого складу зберігається
Багато хто (з досвіду спілкування) стверджує , що слова написані так виходять "селюцькими" , але цікаво от що . Коли браття наші , росіяни , вживають слова в написанні дореволюційному і за морхвологією (як ъ у кінці слова , ѣ , ледь не пушкінських часів манеру будувати речення) це вважається ледь не пристижним , та принаймні не засуджується . А коли українці вживають , припустимо , "хв" - "селюк !" . Звісно , на роботі , сам так не пишу , але неофіційно , чому б и ні ?